Надя Дорофеева - Люди Як Кораблі

Ти не мій брат я не сестра твоя
Ніколи не розказуй мені
Хто і в чому є винен на нашій землі
Люди як кораблі
Кожен пливе поки хвиля несе
І поки глибока вода-а
Глибока і темна до самого дна
До самого-самого дна
На глибині зустрічаються всі
Так ніби в морі місця нема-а
І труться бортами аж стогне земля
Від зависті підлості й зла
Хтось не доплив бо йому помогли
Набрати повні трюми води-а
Бо стати героями тої війни
Дуже стати хотіли вони
А до берега тихо хвилі несуть
Поранені душі живих кораблів
А від берега знову в море ідуть
Ті хто вірив і правду знати хотів
Наш океан знає більше, ніж ми
Секрети всі у нього на дні-а
А ми ходим зверху великі й малі
Люди як кораблі
А до берега тихо хвилі несуть
Поранені душі живих кораблів
А від берега знову в море ідуть
Ті хто вірив і правду знати хотів
А до берега тихо хвилі несуть
Поранені душі живих
А від берега знову в море ідуть
Ті хто вірив і правду знати хотів